караний

караний: -а, -е.

1) Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до карати.

2) у знач. прикм. Якого треба карати, який підлягає покаранню.

Игры ⚽ Поможем решить контрольную работу

караний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
кримінально караний — дієприкметник з прислівником … Орфографічний словник української мови
караність — ності, ж. Стан за знач. караний 2); допустимість, застосовність покарання … Український тлумачний словник
кримінально — юр. Присл. до кримінальний 1). Кримінальна караний … Український тлумачний словник
час — у, ч. 1) філос. Одна з основних об єктивних форм існування матерії, яка виявляється в тривалості буття. 2) Тривалість існування явищ і предметів, яка вимірюється століттями, роками, місяцями, годинами, хвилинами і т. ін. || мист. Один із трьох… … Український тлумачний словник
рецидивіста — ти, ч. Пр. Злочинець, який повторно, зробив злочин, за який подібний вже був караний … Словник лемківскої говірки

Словари и энциклопедии на Академике